Trekk

Невизнаний геній (байка)


В одному затишному лісі,

На величезному горісі,

На гілці, п’ятій знизу, зліва,

Зібралися майстри зі співу:

Птахи і пташечки гарненькі,

Досвідчені та молоденькі.

Чекали в черзі чемно й ґречно

(Де спів – там сварки недоречні!)

Співали, хто і як умів:

Цвірінькав, тьохкав, торохтів.

Коли ж спиналось пташеня

(Таке траплялося щодня),

Порадами та добрим словом

Були підтримати готові

І жовтодзьобі малюки,

І сивопір’ї співаки.

Та, звісно, не бува ідилій –

Не всі були приязні й милі

(Не без потвори в кожній хаті) –

Були і зверхні, і пихаті.

Хоч випадки й поодинокі,

Та все ж вони "впадають в око"…

Коли такий іде співати,

Одразу видно — не аматор:

Відставив ніжку, взявсь у боки

(з вокалу, певно, брав уроки).

Принишкли всі… Й оркестр не гра…

Співак напружився і … "Кра!"

В усю воронячу горлянку

Репетував свою співанку!!!

Скінчив, нарешті (молодець!).

У залі – тиша… Горобець

Лише цвірінькнув з переляку.

Співак вклонивсь – чека на дяку.

Озвався сивий Голуб: "Друже!

Сьогодні щось у Вас не дуже…"

Та де! Не дав і доказати:

"Що може в співі "пАнімати"

Якийсь там голуб нетутешній?!

Не гуркотіть!" Замовк сердешний…

"Агов, шануйтеся, юначе!" –

озвався Жайворон, одначе

Співак і цього не стерпів:

"Ідіть, шукайте хробаків!

І не підводьте голови,

Мій спів не для таких, як ви!

Та ні щогла, ні солов’я

не стану зовсім слухать я!

Не вказуйте мені на спів –

Найкращий Я зі співаків!

Не тьохкайте! Ані цвірінь!

Я – Сонце!!! Ви – бліда лиш тінь…"

* * *

Якщо тут "темна" й "сіра" спілка –

То, мо’, летіть на іншу гілку?!

Чому в рубриці "Життя журналіста"? Бо немає рубрики "Життя сайту ХВ". Упізнали себе? Голуб? Жайворон? Горобець? Ні?! Тоді — хто?:)